Вітаючи рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року, ми змушені констатувати, що попри деталізований опис проблем та важливих питань інтеграції ВПО, відсутні дієві та прозорі механізми реалізації дій щодо визначених стратегічних цілей, а також присутні цілком формальні індикатори успішності замість встановлення кількісних та якісних стандартів.
По-перше: ми сподіваємося, що під час розробки наступної Стратегії буде підготовано детальний звіт про реалізацію попередньої Стратегії, аби було зрозумілі за кожним визначеним напрямом роботи ефективність або неефективність роботи.
По-друге: попри те, що Стратегія визнає проблему відсутності єдиного реєстру внутрішньо переміщених і гостре питання обрахунку реальної кількості справжніх ВПО (а не всіх отримувачів соціальної допомоги та пенсійного забезпечення з окупованих територій спільно з переміщеними особами), немає жодного урядового зобов’язання щодо створення реальної бази ВПО, в також окремої бази отримувачів соціальної допомоги.
Ми рекомендуємо Кабінету Міністрів України на законодавчому рівні відокремити отримання соціальних виплат та адміністративних послуг від статусу внутрішньо переміщених осіб, а також уточнити кількість реальних внутрішньо переміщених осіб за допомогою систем «Дія» та «Аркан».
Кабінет Міністрів України має встановити граничні терміни створення Єдиного реєстру ВПО, який буде мати не тільки базові відомості про переміщених осіб, але і зможе слугувати джерелом даних для визначення потреб кожної категорії ВПО та стане підставою для формування індивідуального підходу до розв’язання існуючих проблем.
Стратегія реінтеграції ВПО, як документ, який говорить про майбутнє, має ґрунтуватися не тільки на поточній ситуації, але й очікуваннях/прогнозах щодо майбутнього, тобто відповідати на питання, якими будуть тенденції руху людей через лінію дотику сторін у наступні роки. Це необхідно, бо різні сценарії передбачатимуть різний інструментарій державної політики та різні заходи.
Можливі декілька сценаріїв подальшої еволюції руху ВПО. Всі вони виходять з того, що найближчим часом значних зрушень у врегулюванні конфлікту та повернення тимчасово окупованих територій під контроль української влади не відбудеться, так само як і ескалації військових дій. Йдеться про реакцію людей на довготривале збереження status quo: а) активний двосторонній рух людей через лінію дотику сторін, коли мешканці НКТ з різних особистих причин змінюють місця постійного проживання; б) зростання міграції з НКТ у мирні регіони України в пошуках роботи, гідного рівня життя та захисту своїх прав; в) зростання міграції на НКТ у випадку дискримінації та ворожого ставлення до ВПО у приймаючих громадах; г) фактичне зупинення міграції після того, як більшість визначиться зі своїми особистими планами щодо подальшого життя та визначить собі та рідним/близьким місце постійного проживання.
Сценарний підхід дозволяє, принаймні, розділити всі стратегічні підходи та заходи на дві однаково важливі, проте принципові різні за методологією групи: а) тимчасові заходи з обмеженим терміном дії, спрямовані на вирішення існуючих проблем наявних ВПО; б) постійно діючі механізми для подальшого прийому та адаптації нових ВПО у подальшому.
Ми пропонуємо Кабінету Міністрів України здійснити не тільки створення Єдиного реєстру ВПО, а й запровадити поділ за соціально-демографічними показниками для різних груп переселенців, аби досягнути максимальної ефективності у використанні ресурсів як міжнародної допомоги, так і держави та місцевих громад. Всі міжнародні, державні та місцеві програми для внутрішньо переміщених осіб мають бути максимально адресними, такими, що реально відповідають потребам цільової групи та спрямовані на результат.
Варто повідомити суспільству про аудит виконання попередніх програм (наприклад, щодо працевлаштування ВПО), аби зрозуміти, наскільки виділені кошти, задіяні державні інституції та чиновники змогли вирішити поставлені задачі й, зрештою, чи є сенс залучати саме державних виконавців для цих робіт.
Стратегічна ціль 1. Реалізація житлових та майнових прав внутрішньо переміщених осіб
Стратегія стверджує про «недостатню кількість або повну відсутність відповідних фондів у населених пунктах приймаючих територіальних громад», однак це твердження вимагає суттєвої перевірки. Тому ми пропонуємо доповнити завдання для розв’язання проблем:
- створення загальнонаціонального реєстру незайнятого житла та будівель, які можуть бути передані ВПО на постійній або тимчасовій основі;
- створення регуляторного механізму для забезпечення передачі ВПО об’єктів, включених до реєстру незайнятих житла та будівель;
- створення на основі консультацій між громадськими сектором та Міністерством у справах реінтеграції тимчасово окупованих територій ініціативи з підтримки законопроєкту «Про компенсацію за житлову нерухомість ВПО та інших осіб постраждалих внаслідок війни» з подальшою реєстрацією в Верховній Раді України.
Єдиним індикатором ефективності стратегічної цілі має стати не проведення інформаційних заходів з місцевими громадами або консультаційних заходів з міжнародними партнерами, а встановлений стандарт обґрунтованих кількісних показників отриманого житла (наприклад, протягом року сукупно за всіма програмами Кабінету Міністрів передбачено забезпечення 3% ВПО постійним житлом, що складає 43 830 громадян України, із зазначенням кількості квадратних метрів житла та іншими показниками).
Урядова Стратегія визначає 40 приймаючих громад пріоритетними в розподілі субвенцій з Державного бюджету на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України. Ми вважаємо, що доступ до субвенцій має визначатися не фіксованим переліком громад, які можуть брати участь в його розподілі, а визначатися шляхом вільної конкуренції представників місцевих громад, які приймають внутрішньо переміщених осіб, аби уникнути корупційних ризиків та відбуватися в максимально прозорому режимі.
Стратегічна ціль 2. Працевлаштування та освіта внутрішньо переміщених осіб
Попри заявлені державою наміри про сприяння працевлаштуванню ВПО, Стратегія сфокусована виключно на інформаційних заходах, в той час як потрібні цільові урядові програми у вигляді фінансової державної допомоги для організації або розширення бізнесу (кредитні інструменти від державних банків, донорська допомога в отриманні засобів виробництва, сировини, консультаційна підтримка в веденні бізнесу).
Ми переконані, що існуючий механізм працевлаштування через регіональні центри зайнятості не відповідає реальному стану речей і є радше способом витрачання бюджетних коштів, ніж реальним пошуком на ринку праці. Кабінетові Міністрів України доцільно розглянути можливість залучення приватних рекрутингових та кадрових агенцій, які могли б конкурувати за кошти Державного бюджету для надання відповідних послуг.
Стратегічна ціль 3. Реалізація права на соціальний захист ВПО
Хоча в описі стратегічної цілі заявлений достатньо широкий спектр соціальних послуг для ВПО, замало уваги присвячено темі внутрішньо переміщених осіб, які є особами пенсійного віку. З усіх перелічених у Стратегії заходів, передбачено виключно розробку проєкту рішення Кабінету Міністрів України щодо виплати пенсій тим внутрішньо переміщеним особам, які відмовилися від довідки про реєстрацію ВПО.
В той час нагальною проблемою є невиплата заборгованості за пенсіями, яка виникла виключно з вини посадових осіб (несвоєчасне нарахування пенсії тим, хто досяг пенсійного віку на підконтрольній території України після 2014 року, тим категоріям пенсіонерів, які недоотримали пенсії через зміну свого місця проживання на підконтрольній території України та через несвоєчасну передачу пенсійних справ між відділами Пенсійного Фонду України і цей перелік може бути продовжений).
Головна причина наявності заборгованості полягає в існуванні постанови Кабінету Міністрів України за №365, якою було заблоковане погашення на тимчасовий період до розробки нової порядку, що мав бути визначений Кабінетом Міністрів України. Тому визначаючи дану стратегічну ціль, Стратегія мала відповідати на запитання, в які терміни Міністерство з питань реінтеграції окупованих територій запропонує на розгляд Кабінету міністрів України постанову про повну або часткову виплату заборгованості. Також в Стратегії мав би бути визначений стандарт погашення цієї заборгованості у вигляді календарного плану, який би реалізовувався протягом часу роботи документу.
Стратегія уникає розгляду випадків відверто дискримінаційних практик щодо неможливості вибрати фінансову установу для користування коштами для ВПО, що є так само перешкодою для підвищення соціальних стандартів.
Стратегічна ціль 4. Медичне забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
В Стратегії міститься докладний опис ситуації в Донецькій та Луганській області, що прийняли найбільшу кількість переселенців з тимчасово окупованих територій, з якого є цілком зрозумілим, що кількість закладів медичного забезпечення не відповідає кількості користувачів медичних послуг. Це, звичайно, цілком стосується і інших приймаючих громад, де нові мешканці вимушені шукати можливості отримати належне медичне забезпечення в умовах існуючої медичної інфраструктури. На нашу думку, основним завданням для розв’язання проблеми є належне фінансування медичної інфраструктури відповідно до кількості користувачів та проведення відповідних розрахунків для створення та модернізації закладів охорони здоров’я. Тому індикаторами ефективності тут могли би бути не тільки плани розвитку госпітальних округів, а встановлені Стратегією стандарти медичного забезпечення, які передбачають кількісні показники створення нових закладів охорони здоров’я, а також розширення можливостей вже існуючих закладів для охоплення більшої кількості реальних користувачів послуг. Відповідно, в самому індикаторі мали б бути представлені кількісні показники, які можливо було б оцінити після завершення терміну дії Стратегії.
Стратегічна ціль 5. Доступ до документів.
В цілому, це – один з найбільш наповнених реальними пропозиціями пункт Стратегії. Ми пропонуємо розширити дію запропонованих змін до Закону України «Про судовий збір» (щодо удосконалення положень про звільнення від сплати судового збору під час звернення до суду для встановлення фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях) на всі судові справи, які пов’язані з наслідками російської агресії.
Стратегічна ціль 6. Створення умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб в приймаючих територіальних громадах
Операційний план цієї стратегічної цілі виглядає як цілком формальний підхід до розв’язання проблеми. Центральним питанням інтеграції ВПО в місцевих громадах після реалізації права на житло та працевлаштування, є питання реального статусу внутрішньо переміщених осіб для місцевих громад. Мова йде не про формальне визнання ВПО рівноцінними громадянами з усіма конституційними правами, а реальну зміну правового статусу.
Ми пропонуємо Кабінету Міністрів України, Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також всім експертним середовищам та організаціям ВПО розглянути можливість створення законодавчого документу, який би нарешті дозволив визнати внутрішньо переміщених осіб постійними членами місцевих громад, що означало б зміну розподілу бюджетних коштів різних рівнів відповідно (!) до реальної кількості мешканців населеного пункту. Тобто замість довгої боротьби та дискусій про задоволення окремих прав ВПО, ми отримали б мотивовану позицію органів місцевого самоврядування, які б були зацікавлені в тому? аби внутрішньо переміщені особи стали повноцінними членами громади, що автоматично збільшило б місцеві бюджети та розширило можливості для удосконалення медичного захисту, функціонування закладів дошкільної та шкільної освіти. На нашу думку, саме такий універсальний підхід свідчив би про системне розуміння питання інтеграції.
Питання інтеграції ВПО напряму пов’язані з питаннями національної єдності та виховання соборності, як принципу спільної відповідальності за Україну. Відповідно, необхідно забезпечити створення інформаційних програм, спрямованих на подолання стереотипів щодо внутрішньо переміщених осіб, а також для пояснення причин вимушеного переселення. Замість передбачених заходів у місцевих закладах культури, необхідно забезпечити створення загальнонаціонального контенту, який би розповідав про конкретних представників Донеччини, Луганщини та Криму, які є справжньою гордістю українського суспільства – волонтерів та добровольців, художників, письменників, духовних лідерів, підприємців, викладачів, громадських активістів, представників соціального бізнесу. В такий спосіб можливо подолання стереотипів та створення додаткових умов для більш успішної інтеграції.
Додатковим фактором інтеграції могла би бути грантова програма від Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, як була б спрямована на виділення коштів для громадських організацій ВПО (на конкурсній основі), які могли б успішно надавати послуги з різноманітних напрямків діяльності (створення інформаційних продуктів, консультування щодо працевлаштування, системи адресної підтримки людей з особливими потребами з числа ВПО, проведення досліджень серед ВПО, громадський контроль за реалізацією даної Стратегії і так далі), що б свідчило про готовність повноцінної співпраці та залучення потенціалу ВПО для вирішення своїх власних питань на локальному та загальнонаціональному рівні.
Задля встановлення довіри між ВПО та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій було б доцільним визначення форматів співпраці, в межах яких був би можливий постійний громадський моніторинг діяльності Міністерства та незалежна оцінка його роботи за визначеними напрямками.
ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини»,
Павло Жовніренко, голова Правління ГО «Центр Стратегічних Досліджень»,
Тетяна Іванова, заст. гол. правління ГО «Центр правозахисних та законодавчих ініціатив»,
Віталій Овчаренко, голова ГО «Рух переселенців України»,
Володимир Шилов, ГО «Активне громадянське суспільство»
